Роки Другої світової війни були тяжкими, трагічними для багатьох країн, також і для України. На початку війни, тисячі містян, що жили в Чернігові, пішли захищати свою батьківщину. У вересні 1941 року велика частина Червоної армії покинула Чернігів. В той час, там йшли дуже тяжкі бої. “Темні” часи для жителів Чернігова почалися саме в роки фашистської окупації. Проводилися масові розстріли, роззброєння, мирне населення відправляли примусово на роботу в Німеччині. Були понівечені не тільки долі чернігівців, а також місто. Більше на yes-chernigiv.com.ua.
Як це було, окупація Чернігівщини
Страти місцевого населення у Чернігові відбувалися постійно, на території міської в’язниці. Фашистські війська знищили велику кількість жителів. Тисячі людей з Чернігівщини загинули в урочищах — Подусівка, Ялівщина, Березовий Ріг, Малєєв Рів та Криволівщина. За період окупації, німецькі військові вбили понад п’ятдесят тисяч мирних жителів міста Чернігова та його передмістя, а також військовополонених Червоної армії. Проте, незважаючи на терор з боку гітлерівців, у місті діяли антифашистські організації.
На окупованих територіях Чернігівського краю німцями було встановлено жорсткий режим. Здійснювали каральні операції, щодо місцевих жителів, накладали різного виду податки, примушували до каторжної праці. Такий “новий порядок” викликав справедливий опір людей, створювалося “підпілля” і партизанські загони. Населення міста зазнало труднощів із продовольством, містом ширилися різні чутки. Їх поширювала німецька агентура, щоб вселити страх у душі містян та дезорієнтувати людей, переконати населення про поразку Червоної армії. Військовий побут для мирного населення ставав все скрутнішим — величезні черги за хлібом, відсутність цукру та м’яса і інших продуктів на полицях магазинів. Рятувало чернігівців те, що у кожного був город, городина спасала від голоду.
Містяни, котрі не підлягали мобілізації, з різних причин, ставали членами народного ополчення. Суворою видалася зима в окупації, були сильні морози та рясні сніги. У Чернігові не працювали магазини, водопровід, відсутня була електрика та паливо. Селянам заборонялося ввозити будь-які продукти для продажу. Кількість жителів у Чернігові катастрофічно зменшилась у порівнянні з довоєнним періодом. Частина містян перебувала на фронті, частина — в евакуації, але дуже багато людей загинуло. Чернігів був серед лідерів міст, які зазнали найбільших руйнувань під час Другої світової війни.
Звільнення Чернігівщини
Сіверщина була в окупації довгих два роки. За цей час загинуло понад сто тридцять тисяч осіб (офіційні дані радянської влади). Це люди, що були вбиті нацистами, деякі помирали від голоду і хвороб. У трудовому рабстві в Німеччині опинилися майже сорок п’ять тисяч жителів Чернігівської області.
Восени 1943 року Червона армія нарешті виграла гітлерівців з Чернігова. Це було нелегко, загинуло майже двадцять тисяч військових. Навіть, після звільнення Чернігівщини, життя у місті можна охарактеризувати дуже коротко: безпросвітне, злиденне та жебрацьке. Випробуванням для містян була присутність у місті червоноармійців. Вони, особливо не переймалися проблемами містян, могли стати на постій у будь-якій хаті та з’їсти всі харчові запаси людей. День, коли Сіверщину звільнили від нацистів треба пам’ятати. Війна — скалічила мільйони людських доль, зруйнувала міста та села. Чернігів довго оговтувався після розрухи, багато будівель було реконструйовано, а деякі збудували вже після закінчення Другої світової війни. Зараз це гарне, зелене місто на півночі України.