В історії Чернігова, як не крути, є неоднозначні моменти. Наприклад, головування Софії Соколовської в Чернігівській міській раді в 1918 році. Адже Софія, як переконана більшовичка, посприяла встановленню радянської влади в Чернігові та служила їй. І, хоч вона більш відома в контексті історії Одеси, Софія Соколовська залишила свій “відбиток” у минулому Чернігова. Її рішення безпосередньо впливали на життя чернігівців. Більше на yes-chernigiv.com.ua.
Сім’я Софії Соколовської
Софія Соколовська народилась 10 квітня 1894 року в Одесі. Її батьки, Людмила Іванівна та Іван Миколайович, належали до інтелігенції Російської імперії. Мати працювала на Одеській бактеріологічній станції, батько – в Одеському судовому окрузі. Обоє брали участь у народницькому русі. Тобто підштовхували селян Російської імперії підняти революцію, щоб знищити самодержав’я і встановити “справедливий” порядок. Задля цього Людмила Іванівна та Іван Миколайович Соколовські займались просвітою селян. Вони відвідували недільні школи, народні думи й інші освітні заклади Одеси та розповідали селянам про переваги життя без царя. Нібито тоді, згідно з утопічним соціалізмом, кожен селянин отримає землю і волю.
Утопічний соціалізм – домарксистська ідеологія, що передбачає встановлення “справедливого” порядку ненасильницьким шляхом. Батьки Софії Соколовської розділяли його ідеї, розповідали доньці про них, а також про відомих соціалістів. Зокрема, про Миколу Чернишевського, Германа Лопатіна та, звичайно, Карла Маркса. Маленька Софія настільки часто чула про них, що в п’ять років знала назубок біографію Германа Лопатіна. І змалечку вважала цих діячів хорошими, а інших, які можуть становити загрозу для них, поганими. Тобто з дитинства мала певні політичні погляди.
Переїзд до Чернігова
У 1903 році через хворобливість батька сім’я Соколовських переїхала до Чернігова. У ньому Софія вступила до Чернігівської жіночої гімназії, продовжуючи паралельно цікавитись політикою. Дівчині легко давалось навчання, вона була обдарованою: гарно малювала, віршувала, музикувала та інше. І, здавалося, що життя сім’ї Соколовських стабілізувалось, проте в 1905 році в Російській імперії вибухнула революція. З цього приводу політичні погляди батьків Софії розділились. Людмила Іванівна надала перевагу ідеології більшовиків, а Іван Миколайович – кадетів. Софія вважала, що матір має рацію. Вони говорили про переваги збройного повстання та знищення самодержав’я у Російській імперії. І, на превеликий жаль для Софії, у 1906 році її мати померла. Тоді Софія припинила ставитись до сім’ї як до джерела революційних ідей і почала шукати однодумців деінде.
Листівка із зображенням Чернігова. Початок XX століття
Тим часом чернігівська молодь організовувалась у різні гуртки. В 1908 році Софія Соколовська вступила в один з них. До нього входили Юрій Коцюбинський, Віталій Примаков, Ксенія Коцюбинська та Ксенія Листопад, Олексій Стецький та Олексій Соколовський – брат Софії. Вони збирались разом, читали різні книги, зокрема соціалістичні, й обговорювали їх. Особливо Софії запам’яталось обговорення аграрного питання, згідно з ленінською ідеологією. У цей період Софія Соколовська все більше поринає в соціалістичний рух. Навчання в Чернігівській жіночій гімназії здавалось дівчині не таким цікавим, як книги Маркса, Енгельса, Каутського. Тому вона надавала перевагу їм.
Освіта Софії Соколовської
У 1911 році чернігівську молодь готували до візиту російського царя: всі гімназисти мали урочисто зустрічати Миколу ІІ. Однак соціалістично налаштовані хлопці та дівчата виступили проти цього. Замість того, щоб вітати російського царя, вони пішли за місто. Там юні соціалісти провели нелегальну зустріч, на якій звинувачували царя у підтримці “несправедливого” порядку. Того ж року Софія Сокольська закінчила Чернігівську жіночу гімназію й отримала атестат, який дозволяє працювати вчителькою у початковій школі. Проте Софія хотіла більшого. Вона вирішила скласти екзамени для отримання “атестату зрілості”, що дозволяв поступити у Вищій навчальний заклад.
Фото колишньої Чернігівської жіночої гімназії.
Софія Соколовська продемонструвала високий рівень знань з математики, фізики, латині, французької та російської мови. Вона вже планувала вступ до Петербурзького медичного університету. Але, як виявилось, про її політичні погляди знали “зверху”: Софія Соколовська була внесена до списку “неблагонадійних громадян”. Це унеможливлювало вступ до університету. Проте батько Софії та її дядько постарались виправити ситуацію. Вони переконали Чернігівського губернатора в тому, що Софія не становить небезпеки для імперії.
У 1912 році Софія Соколовська вступила до омріяного університету. У ньому вона познайомилась з іншими соціалістами й організувала революційний гурток. Дівчині подобалось вивчати медицину, але вона побачила кращу можливість – Бестужевські курси. У цьому закладі навчались й інші жінки-соціалістки, зокрема Надія Крупська та Конкордія Самойлова. Вступивши на Бестужевські курси, Софія продовжила вести пропагандистську діяльність. Проте початок Першої світової війни вніс свої корективи. Софії Соколовській довелось зайнятись ще й медициною. За цей час Софія вже довела вірність більшовицькій партії. Її навіть відправляли у Фінляндію з партійним дорученням.
У 1916 році, поки на Бестужевських курсах були канікули, Софія Соколовська повернулась у Чернігів. У місті дівчина розповсюджувала агітаційні листівки соціалістичного характеру. Ба більше, увійшла до “Південної військової організації”, у якій був Юрій Коцюбинський та Семен Туровський. Вони з Софією займались більшовицькою пропагандою у Чернігові. Софія час від часу покидала Чернігів, проте в березні 1917 року вона знову була в місті. Тоді в Петрограді почалась російська революція і Софія Соколовська поїхала туди. Однак, з невідомих причин, повернулась у Чернігів.
Фото часів російської революції 1917 року
Лідерка чернігівських більшовиків
У Чернігові Софію Соколовську відразу приєднали до губернського комітету та губернського революційного комітету. Обрали до Чернігівської ради, а також до виконавчого комітету Чернігова. У родинному домі Софії більшовики готувались до маніфестацій та мітингів. Вона швидко стала лідером місцевих більшовиків. Це щиро дивувало Дмитра Дорошенка, Чернігівського губернського комісара. Адже через свій невеликий зріст та дитяче обличчя Софія “здавалась ще зовсім малою дівчиною-підлітком”. Разом з тим, вона вже мала велику владу в Чернігові. Її рішення впливали на забезпечення міста, його безпеку. Напевно, найвідомішим вчинком Софії є порятунок 75 солдатів царської армії. Більшовики схопили їх і планували жорстоко вбити. Однак Софія Соколовська виступила проти насильства.
Хоч Софія Соколовська і врятувала невинних людей, вона посприяла встановленню радянської влади в Чернігові. Задля цього Софія запросила до міста Мінський червоногвардійський загін у вирішальний момент протистояння українських і більшовицьких сил. Цей загін посилив місцевих більшовиків і дозволив “владі рад” перемогти. У 1918 році Софію Соколовську обрали головою Чернігівської міської ради робітничих і солдатських депутатів. Її головування було нетривалим, адже Софії прийшлось покинути Чернігів раз і на завжди. У 1938 році радянська влада, якій Софія служила все свідоме життя, винесла їй вирок – розстріляти. За те, що вона була “іноземною шпигункою”. У 1956 році Софію Соколовську реабілітували й почали використовувати як приклад ідеальної “радянської жінки”.
Меморіальна дошка, присвячена Софії Соколовській