У перші місяці повномасштабної війни українські чоловіки були охоплені злістю та рішучістю. До військкоматів шикувалися черги з тих, хто добровільно був готовий захищати Батьківщину від російської агресії. На Чернігівщині також знайшлося багато героїв, які захищають незалежність ще з 2014 року. В цій статті ми згадаємо, як це було, а також згадаємо, що саме спонукало тоді людей різного віку відправлятися на фронт. Більше на yes-chernigiv.com.ua.
Перша хвиля (2014 рік)
Рішучістю чернігівці відрізнялися ще задовго до початку повномасштабної, адже ще в 2014 році жителі міста та області дуже різко відреагували на анексію Криму та всі подальші події. Весною 2014 року добровольцями записувалися чоловіки різного віку: від 20 до 60 років. Вони не хотіли просто спостерігати за несправедливістю, що відбувалася в країні, вони були готові діяти та ризикувати. «Набридло сидіти і чекати, коли в країні така ситуація. Прийшов дізнатися, чому не викликають до військкомату», – так пояснив свій візит Ігор Пономаренко у березні 2014 року.
Тоді у військові комісаріати працювали у цілодобовому режимі. Усі відчули особисту відповідальність за майбутнє країни, а особисті проблеми відійшли на другий план. Служити були готові навіть чоловіки, яким було за п’ятдесят. Своєю перевагою вони вважали великий життєвий, а іноді й військовий досвід.
Завідувач філії «Військово-історичного музею» Чернігівського обласного історичного музею імені Василя Тарновського Михайло Жирохов зазначив, що саме добровольці стали рішучою силою під час найактивніших бойових дій 2014 року, а літо 2014 року назавжди залишиться в історії України як «літо добровольців». Саме добровольці витримали найтяжчий удар, коли українська армія тільки набирала сили.
Після початку повномасштабної війни
У 2022 році ситуація повторилася з подвійною силою. Загроза зі сторони російських окупантів стала більш очевидною, тому й чоловіків, які прагнули захистити рідний регіон, стало набагато більше.
У перші дні війни до міського військового комісаріату у Чернігові зверталося по 100-250 добровольців. Утворювалися великі черги, багатьох не брали. Заступник начальника штабу з координації дій із забезпечення стабільності у місті Станіслав Віхров тоді попросив військовозобов’язаних зберігати спокій та залишатися за місцем проживання.
У 2022 році також було багато добровольців, кому було більше 50 років. З таких людей теж сформувалася велика черга. Начальник Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, полковник Олег Гончарук зазначив, що не всіх з них взяли на фронт через сімейні обставини або за станом здоров’я. Усі перевірялися на бойовий стан.
Бойові дії на Чернігівщині у перші дні повномасштабної війни розвивалися досить активно, тому багато хто з чоловіків приєднувався до бойових бригад, навіть без необхідних перевірок. Тоді була одна ціль – перемогти ворога. Один із таких бійців Юрій Вєткін розповідав, що він з іншими чоловіками просто підійшов до командира протитанкового взводу і попросився приєднатись до команди. Більшість з чоловіків навіть не отримали ніякого статусу учасника бойових дій.
Чоловіки були готові захищати рідну область як завгодно. Хтось йшов просто на безумства. Так, Сергій Шевченко з Бахмача пішов на танк з велосипедом, намагаючись зупинити російську армію.
Отже, на початку війни у 2014 році та після 24 лютого 2022 року було дуже багато чернігівців, які були мотивовані відправлятися на фронт. Для кожного українця це були страшні та тривожні періоди. У кожного українця ці часи викликали різні реакції та почуття. Ми назавжди залишимося вдячні тим, хто знайшов у собі сили та пішов захищати наше прекрасне місто та Україну. Рішучий та впевнений удар добровольців на початку війни став одним із найважливіших кроків до звільнення міста.