Є такі сторінки історії, про які не йшла мова в шкільних підручниках. Зокрема, за радянських часів ніхто не говорив про те, що договір Богдана Хмельницького із Москвою від 1654 року протримався лише чотири роки. Гетьман України тоді шукав захисту, натомість імператор Олексій Михайлович мав на меті зробити з вільної козацької держави чергову покірну провінцію. Більше на yes-chernigiv.com.ua.
Історичні обставини
Невдоволення владою переросло у військовий конфлікт Війська Запорізького та Москви, який отримав назву першої російсько-української війни. Суттєвою частиною цього протистояння є битва під Ніжином, яка відбулася у травні 1659 року.
У квітні 1659 року імперські війська на чолі з князем Олексієм Трубецьким вдерлися на територію Лівобережної України. Вторгнення московитів підтримали козаки «наказного гетьмана» Івана Безпалого, який підтримував імперську владу. Загалом кількість нападників складала більш ніж 35 тисяч вояків.
В Києві війська князя Трубецького мали об’єднатись із гарнізоном Василя Шереметьєва, що базувався у Києві згідно з умовами договору 1654 року. Імперське військо було добре озброєно. Після об’єднання з Шереметьєвим, князь планував йти на Чигирин (там була столиця України) і примусити гетьманський уряд капітулювати.
Імперські війська почали наступ з боку Путивля, де їх зустрів Ніжинський полк полковника Григорія Гуляницького. Відбулося декілька збройних зіткнень у полі. Московитів було значно більше. Після боїв козаки зайняли оборону у фортеці Конотоп. Намагання взяти Конотоп штурмом не були успішними й московити почали тривалу облогу міста.
21 травня князь Трубецькой отримав листа, в якому прихильники імператора (а саме полковник із Києва Василь Дворецький та протопіп із Ніжина Максим Филимонович), просили князя з військами прийти до Ніжина. За їх словами, в місті ніхто не буде чинити опору. На той момент значна частина Ніжинського полку була відправлена на оборону Конотопу. В місті залишилися тільки міщани те селяни.
Як відбувалася битва?
До Ніжина були прислані козацькі полки з Переяслава, Черкас та Корсуня, проте їх командування на чолі з переяславським полковником Тимофієм Цецюрою готувало місто до здачі московитам. Трубецький дуже радів таким обставинам і вважав Ніжин легкою здобиччю. Взяття міста було стратегічно важливим, оскільки забезпечувало зв’язок московського князя з воєводою Шереметьєвим у Києві.
Але про настрої у Ніжині був обізнаний і гетьман Іван Виговський. Щоб навести лад у місті та підсилити його, гетьман відправив до Ніжина осавула Івана Скоробагатька – людину надійну та сміливу. Поблизу міста вже стояли союзники Виговського – 6 тисяч кримських татар.
Проти Ніжина О. Трубецькой відправив 12 тисячне військо та сподівався, що візьме Ніжин без бою. Московити підступили до міста 27 травня. В українській історії не збереглися подробиці цих подій. Відомо тільки, що тоді відбулося три бойових зіткнення. Згідно з архівними даними Росії, вони закінчилися перемогою імперських військ.
Проте війська Скоробагатька відступали до міста, займали оборону і знову атакували ворога. Такі маневри свідчать про те, що захисники міста не втрачали керованості та було дуже організованим.
Втрати козаків були серйозними. В московських архівах зазначено, що у полон потрапили 36 українців і татар. Серед трофеїв московитів був один козацький прапор, що означає знищення одного із козацьких підрозділів.
Врешті московитам прийшлося відступити від Ніжина. Імперські воєводи не очікували такого відчайдушного опору козаків. Відступаючи від міста, російські вояки грабували та нищили його околиці. З місцевого монастиря, за свідченнями ченців, до Москви повезли книги та дзвони.