Процеси, спрямовані на декомунізацію України, тривають, як мінімум, десять років. Основним документом, що регулює їх, є закон “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їхньої символіки”, оприлюднений 9 квітня 2015 року.
З того часу і донині тривають процеси декомунізації України, зокрема в Чернігівщині. Їх історію можна поділити на кілька етапів, а саме – на період становлення декомунізації як державної політики з 2015 по 2022 рік; і на період її активного розвитку після 2022 року. У цій статті ми розглянемо перший етап політики декомунізації в Україні, що сприятиме кращому розумінню майбутніх подій, спрямованих на декомунізацію.
Оскільки досвід декомунізації в кожній області України є унікальним, ми розглянемо заходи, спрямовані на декомунізацію Чернігівщини у 2015-2019 роках. Більше на yes-chernigiv.com.ua.
Перші кроки на шляху до декомунізації Чернігівщини
Почнемо з того, що заходами, спрямованими на декомунізацію є перейменування вулиць, провулків і населених пунктів; демонтаж пам’ятників, пам’ятних знаків і меморіальних дощок; відхід від радянських цінностей та інше.
24 грудня 2015 року колишній мер Чернігова Владислав Атрошенко ухвалив одне з перших розпоряджень про перейменування міських вулиць згідно з законом “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”. Тоді було відновлено історичні назви низки вулиць Чернігова, а також уточнено назви деяких інших вулиць і провулків, щоб вони були правильно написані з точки зору українського правопису. Перейменуванню підлягали, зокрема, такі вулиці як Комсомольська (тепер Реміснича), 18-о Партз’їзду (тепер Цегельна), а також Антонова-Овсiєнка В. А. (тепер Успенська). Загалом було перейменовано 21 вулицю і 2 провулки в Чернігові.
Декомунізація Чернігівщини у 2016 році
12 лютого 2016 року Владислав Атрошенко ухвалив чергове розпорядження про перейменування в Чернігові. У межах цього рішення також було перейменовано низку чернігівських вулиць і провулків. З-поміж перейменованих тоді були такі як вулиця 50 років ВЛКСМ (тепер Козацька), Жовтнева (тепер Всеволода Ганцова) і Паризької комуни (тепер Опанаса Шафонського). Загалом перейменували 41 вулицю і 18 провулки в Чернігові. З цього приводу на сторінці Українського інституту національної пам’яті написали, що Чернігів наближається до повної декомунізації.
За тиждень Владислав Атрошенко ухвалив наступне розпорядження про перейменування вулиць Чернігова. У межах цього рішення від 19 лютого 2016 року було повернуто історичні назви низці чернігівських вулиць і провулків та виправлено назви деяких інших вулиць і провулків, відповідно до норм українського правопису. З-поміж перейменованих тоді були такі як провулок Будьонного (тепер Миколи Василенка), вулиця Воїнів-інтернаціоналістів (тепер Олега Міхнюка) і 2-й провулок Ворошилова (тепер Волонтерів). Загалом було перейменовано 25 вулиць і 10 провулків у Чернігові.
20 травня цього ж року було підписано розпорядження “Про перейменування об’єктів топоніміки у населених пунктах області” та “Про демонтаж пам’ятників і пам’ятних знаків”. У межах першого розпорядження перейменували 83 сільські вулиці в Чернігівській області і 3 у Новгороді-Сіверському, а в межах другого – зобов’язали органи самоврядування Чернігівської області демонтувати ряд пам’ятників, пам’ятних знаків і меморіальних дощок з метою декомунізації краю. Невдовзі по тому в Чернігові демонтували погруддя радянських діячів та барельєфи (Болдині гори), фото яких представлено нижче.
Того ж року нацполіція Чернігівської області зробила свій внесок до декомунізації краю: представники нацполіції вирішили зняти портрети колишніх високопосадовців, що десять років висіли в колегії Управління національної поліції. Цей крок з боку поліціянтів свідчить про відхід від радянського типу мислення, адже декомунізація – це також про зміну цінностей, відмову від радянських традицій.
Продовження “ленінопаду” у 2016-2017 роках
У 2016 році в області масово демонтовували пам’ятники Володимиру Леніну: це відбулось у таких містах як Новгород-Сіверський та Семенівка, і в селах Галиця, Хотівля, Прогрес, Велика Кошелівка, Талатаївка, Тимоновичі.
У 2017 році колишній мер Чернігова Владислав Атрошенко ініціював знесення постаменту, на якому до 2014 року, часу “ленінопаду”, стояв пам’ятник Володимиру Леніну. Це місце відвели для побудови Меморіалу Захисникам України (Площа Небесної сотні).
Декомунізація Чернігівщини у 2018 році
У 2018 році в Чернігові продовжили демонтаж пам’ятників радянським діячам, зокрема було прибрано погруддя Михайла Кирпоноса і Василя Сенька. В останні тижні грудня розпочався демонтаж радянської символіки (зірок та радянських гербів) на Залізничному вокзалі Чернігова.
У 2018 році подібні заходи відбувались по всій Україні, тому Директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович вважав 2018 рік – часом, коли можна говорити про фактичне завершення процесу декомунізації в Україні. Тоді як 2019 рік Український інститут національної пам’яті охарактеризував як завершення декомунізації і початок деколонізації.
Інфодовідка
Вище ми згадували окремі вулиці і провулки, що були перейменовані, а також пам’ятники й іншу матеріальну спадщину Радянського союзу, яку демонтували. Далі подамо інфодовідку відносно окремих об’єктів, щоб пояснити – чому це було зроблено.
Перейменовані вулиці можна розділити на 2 групи – присвячені радянським діячам і радянським цінностям. До першої групи належать такі вулиці як Антонова-Овсієнка В. А., Будьоного, Ворошилова. До другої – вулиця Комсомольська, 50 років ВЛКСМ, 18-о Партз’їзду, Жовтнева, Паризької комуни та Воїнів-інтернаціоналістів.
Наявність вулиць, присвячених радянським діячам, неприпустима. Річ у тім, що більшість з них сприяли становленню радянського режиму, а також були залучені в репресіях, від яких постраждали і українці.
Подібним чином і вулиці, названі радянськими цінностями, є неактуальними, ба більше деструктивними, для українців. До прикладу, вулиця Комсомольська пов’язана з “комсомолом” – комуністичним союзом молоді, що перебував під наглядом Комуністичної партії і був інструментом контролю суспільства. Подібний сенс радянці закладали і в назву вулиці 50 років ВЛКСМ (Всесоюзного Ленінського Комуністичного Союзу Молоді).
Так само неактуальною є така назва вулиці як 18-о Партз’їзду, адже на цьому з’їзді (10-21 березня 1939 року) комуністи підбили підсумки репресій попередніх років і проголосили новий курс розвитку Радянського союзу. З-поміж репресованих були і українці, тому наявність вулиці, у назві якої криється звеличення злочинів комуністів, не припустима.
Вулицю Жовтневу перейменували тому, що її назва пов’язана з Жовтневим переворотом (25 жовтня, 7 листопада за новим стилем), внаслідок якого більшовики прийшли до влади в Росії. Жовтень був символічним для Радянського союзу, як і Паризька комуна – період соціалістичного правління у Парижі у 1789-1794 роках, на честь якого називали вулиці.
Іншим радянським символом була фігура воїнів-інтернаціоналістів, адже ідеальним громадянином в Радянському союзі вважався той, хто завжди готовий захищати Союз, “дім багатьох народів”. Адже Радянський союз пропагував інтернаціоналізм.
Закінчення
За чотири роки від оприлюднення закону “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їхньої символіки”, в Україні, зокрема в Чернігівській області, було багато позитивних зрушень у плані декомунізації. Проте залишалось ще чимало роботи.